Військово-політичний альянс Москви та Пхеньяна продовжує стрімко масштабувати глобальну загрозу для світової безпеки, перетворюючи війну в Україні на інтернаціональне побоїще за прямої участі азійського тоталітарного режиму. Влада Корейської Народно-Демократичної Республіки активно готується перекинути до Російської Федерації новий багатотисячний контингент чисельністю близько десяти тисяч військовослужбовців для безпосередньої участі у загарбницькій війні. Про це у своєму вечірньому зверненні у понеділок, двадцять восьмого вересня, офіційно заявив президент України Володимир Зеленський, посилаючись на нові закриті дані з доповіді Головного управління розвідки Міністерства оборони. Глава держави підкреслив, що понад вісім тисяч північнокорейських бійців уже зосереджені безпосередньо на території держави-агресора, де вони проходять бойове злагодження та інтегруються до складу ворожих угруповань. Наразі у закритих таборах КНДР триває форсований відбір особового складу для проходження відповідної виучки та подальшого перекидання на поле бою в інтересах кремлівської верхівки.

Кремлівський режим, зіткнувшись із колосальними втратами та дефіцитом живої сили, має намір і надалі суттєво нарощувати наймання іноземців для затягування кривавого протистояння. Президент України акцентував на необхідності жорсткої превентивної реакції світової спільноти, покликаної зупинити потік іноземних рекрутів до лав армії загарбників: «Важливо, щоб уряди країн, з яких Росія приваблює людей до себе в армію, протидіяли цьому. Кожне правительство ми проінформуємо». За оцінками південнокорейської розвідки, комуністичний режим Кіма загалом уже спрямував на підтримку Москви близько п’ятнадцяти тисяч військових. В обмін на живе гарматне м’ясо диктатор із Пхеньяна отримує від Кремля не лише колосальні фінансові вливання, але й критичні військові технології, зокрема у ракетній та космічній сферах, а також прямі гарантії безпеки. Ще у серпні глава держави попереджав партнерів про те, що загальна чисельність розміщеного північнокорейського угруповання на російській території може досягти від тридцяти до п’ятдесяти тисяч бійців.

Ці тривожні розвідувальні дані про нову хвилю північнокорейських інтервентів пролунали на тлі гострого дипломатичного конфлікту, який спалахнув між Києвом та Сеулом кількома днями раніше. Президент Південної Кореї Лі Чже Мен виступив із різкою та безкомпромісною критикою дій української влади, звинувативши Київ у порушенні режиму конфіденційності. Приводом для гучного демаршу стало відкрите розголошення факту передачі південнокорейській стороні двох бранців із КНДР, захоплених українськими оборонцями в полон під час боїв у Курській області. І хоча в Офісі президента заперечили існування будь-яких угод про нерозголошення, у Сеулі таку позицію публічно назвали неправдивою і такою, що підриває міждержавну довіру. Напруженість досягла апогею двадцять восьмого вересня, коли зовнішньополітичне відомство Південної Кореї викликало виконувача обов’язків посла України, аби офіційно довести до відома дипломата свою непохитну і жорстку позицію.

Ця міждержавна турбулентність наочно демонструє, наскільки токсичним та вибухонебезпечним є фактор прямого втручання військ Кім Чен Ина у війну в самому центрі Європи. Намагання союзників вести непублічну дипломатію та стримувати подальшу ескалацію розбиваються об безперервне нарощування сил агресором. Поки дипломати з’ясовують протокольні рамки конфіденційності, нові ешелони з північнокорейськими штурмовиками вже готуються вирушити на східний фронт. Зупинити цей конвеєр постачання найманців можна лише посиленням глобального тиску на Пхеньян та наданням Україні всього спектра далекобійної зброї для винищення окупантів на далеких підступах.