У басейні річки Конго дослідники виявили новий процес, який може змінити уявлення про роль тропічних торфовищ у глобальному вуглецевому циклі. Йдеться про стародавній вуглець, що тисячоліттями зберігався у торфі, але тепер просочується в озера та річки регіону і потрапляє в атмосферу у вигляді парникових газів.

Нове дослідження показало, що темні води озер і річок у Центральній кюветі басейну Конго викидають значну кількість вуглекислого газу. Раніше вважалося, що торфові відкладення надійно ізольовані від розкладання завдяки насиченому водою середовищу з низьким вмістом кисню. Проте результати роботи свідчать, що частина викидів CO2 походить із торфу віком від 2170 до 3500 років.

Команда дослідників протягом кількох років проводила експедиції до регіону Кюветт-Сентраль у Демократичній Республіці Конго. Вони працювали на озерах Май Ндомбе і Тумба, а також на річці Руки, яка протікає через регіон і впадає в басейн Конго. Саме ці водойми відомі як «чорні» через високу концентрацію розчиненої органічної речовини, що утворюється внаслідок розкладання рослинних залишків. Під час досліджень науковці вимірювали вміст різних форм вуглецю, включаючи розчинений CO2, бікарбонатні та карбонатні іони. У лабораторних умовах зразки аналізували за допомогою високоточної спектрометрії, що дозволило відрізнити сучасний вуглець від давнього. Результати показали, що значна частина неорганічного вуглецю у воді має походження саме з древнього торфу. На думку вчених, мікроорганізми розщеплюють торф’яні відкладення, перетворюючи вуглець на CO2 і метан. Ці гази потрапляють у водойми, а з них — безпосередньо в атмосферу. Таким чином, регіон, який раніше вважався стабільним накопичувачем вуглецю, може поступово змінювати свою функцію. Це особливо важливо з огляду на масштаб запасів: у Центральному торфовищі зосереджено приблизно третину всього вуглецю тропічних торфовищ світу, що еквівалентно близько 33 мільярдам тонн. Дослідники зазначають, що поки що незрозуміло, чи йдеться про локальний природний витік, чи про початок ширшої дестабілізації торфових екосистем.

Одна з гіпотез пов’язує втрати вуглецю з природним формуванням нових торф’яних шарів, що може означати часткове відновлення балансу. Інша версія припускає, що зміни клімату можуть поступово порушувати стабільність давніх відкладень, наближаючи регіон до критичної точки. Подальші дослідження мають показати, чи стане басейн Конго новим значним джерелом парникових газів у світі.